До Дня української писемності та мови. Небилівський НКП
Любіть красу своєї мови,
Звучання слів і запах слів:
Це квітка ніжна і чудова
З широких батьківських степів.
Всі каравани знайдуть воду
В краю пустель і злих негод:
Як річка, з роду і до роду,
Там мова з’єднує народ.
(Терень Масенко)
Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. Ми українці і любимо свою землю, свій рідний край, з його багатющими народними традиціями, славною історією, мальовничою природою, багатою мелодійною мовою.
У листопаді 1997 року був виданий указ Президента України «Про День української писемності та мови». За ініціативою громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації суспільства цим актом встановлено в Україні День української писемності та мови, який відзначається щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця.
У рамках Дня української мови та писемності в Небилівському НКП було проведено виховний захід : " Шануй мову калинову" та написано здобувачами освіти 10-12 класів диктант єдності.
Метою проведених заходів було: донести до здобувачів освіти красу і багатство української мови; формувати відчуття краси рідної мови; розвивати мовленнєві здібності ; збагачувати словниковий запас; виховувати любов до рідної мови та розуміння її краси і необхідності для нашого життя.
Виховний захід підготувала класний керівник 10 класу, вчитель української мови та літератури :
Довбак Надія Василівна
Плекатимеш мову — цвістимуть слова,
Мов білі черешні весною…
Ростимуть слова, як у квітні трава,
Зігріті любов’ю земною.
Які ж вони чисті, як вічно звучать,
Як птахами в’ються крилато, —
Мов зорі незгасні небесних багать:
Хліб. Совість. Вітчизна і Мати.
Шануй їх у серці. Ніколи не смій
Святе і високе топтати.
Як жито-пшеницею слова добрі сій —
Рясний урожай будеш мати!
(Володимир Олійник)